Робота за сумісництвом регламентується Постановою КМУ від 3 квітня 1993 р. №245 "Про Роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" і та "Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", яке затверджене спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту і Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. №43.

Сумісництво дає можливість економити як трудові так і фінансові ресурси та враховуючи специфіку роботи медичного закладу, максимально завантажити спеціаліста, адже сумісництвом вважається виконання спеціалістом, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тій або іншій в установі.

Використовуючи таку форму трудового договору, як робота за сумісництвом, важливо враховувати  особливості та відмінності такої форми трудового договору як:

1. Спеціаліст при прийомі на роботу за сумісництвом надає власнику або уповноваженому ним органу паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом або інший документ про набуту освіту, діючі сертифікати, спеціалізацію, категорію та інше, довідку з основного місця роботи, копію трудової книжки (трудова книжка знаходиться по основному місцю роботи).

Укладення трудового договору про роботу за сумісництвом проводиться на загальних підствавах оформляється наказом чи розпорядженням власника абоуповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При укладенні трудового договору за сумісництвом може бути обумовлене угодою

сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути сформульована в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи на підставі довідки або копії наказу виданої з місця роботи за сумісництвом.

2. Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день.

3. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

4. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

5. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

6. Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи в установі за бажанням працівника надаються: сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; п. 6) ст.10. Закону України „Про відпустки” .

7. Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи; п.14) ст.25 Закону України „ Про відпустки”.

8. Оплата листа непрацездатності проводиться в установі, де спеціаліст працює за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності завіреного керівником установи, де спеціаліст працює за основним місцем роботи.

9. Як виняток, у відповідності до ст. 43-1. КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), можливе  звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

10. Розірвання трудового договору заключеного на умовах сумісництва проводиться на загальних підставах. Запис про звільнення робиться в трудовій книжці працівника за основним місцем роботи на підставі довідки або копії наказу про звільнення.

11. В день звільнення працівнику повинні видати розрахунок з врахуванням компенсації за невикористану відпустку.

 

Законодавство не обмежує кількість установ, де працівник може працювати за сумісництвом.