Дискомфорт, що виникає поруч зі співрозмовниками, які мають проблему неприємного запаху (галітозу) з рота знайомий кожному. Розповсюдженість цього захворювання вкрай висока: більше половини населення земної кулі.

У деяких клінічних дослідженнях відзначається поширеність 60% і навіть 80%. Однак незалежні опитування показали, що майже 50% респондентів стверджують, що поганий запах з роту суттєво шкодить успішній кар’єрі його власника (особливо, якщо професійна діяльність пов’язана зі спілкуванням). 20% опитаних вважають галітоз одним із самих негативних фізіологічних «проявів» людини. Люди з неприємним запахом, часто навіть не здогадуються про це, оскільки адаптувалися до власного запаху. Люди, як і інші живі істоти, еволюційно запрограмовані на те, щоб звертати увагу, перш за все на незнайомі, різкі і неприємні запахи. Нюх дозволяє живим істотам знаходити їжу, статевого партнера, отримувати чуттєве задоволення (наприклад, запах квітів або парфумів), так само приймати сигнали тривоги (наприклад, зіпсована їжа, небезпечні хімічні речовини). Знаючи про проблему неприємного запаху з рота, пацієнти, як правило, намагаються вирішувати питання самостійно, звертаючись до освіжаючих ополіскувачів, спреїв, жувальних гумок і т.п. Однак, ці прийоми лише на короткий період маскують неприємний запах. Реальне вирішення проблеми може бути досягнуто за допомогою фахівця який грамотно виявить причини галітозу і підбере адекватне лікування.

Повітря, що видихається при галітозі у своєму складі містить летючі сполуки сірки (сірководень, метил меркаптан, діметилдісульфіт і т.д.). Ці види сполук з’являються в процесі анаеробного розпаду білків (гниття), відповідно і запах нерідко характеризують як «гнилісний». Більш ніж у 85% випадків причини галітозу виявляються в порожнині рота. Неприємний запах часто свідчить про наявність стоматологічних проблем. Виникнення сталого неприємного запаху може бути пов’язанo зі соматичними захворюваннями, такими як цукровий діабет, ниркова недостатність, патологія кишково-шлункового тракту, дисфункції печінки і жовчного міхура, хронічні та пухлинні захворювання легень. При системних патологіях відбувається підвищене виділення метаболітів через легені, що зумовлює неприємний запах з рота. Дуже часто (до 8% випадків) причиною галітозу є захворювання ЛОР-органів (хронічний синусит, риніт, тонзиліт). Серед інших причин галітозу можна виділити паління та інші шкідливі звички; періоди гормональних перебудов (менструальний цикл); специфічні дієти і голодування; стреси і нервова напруга; застосування деяких лікарських засобів.

Виникнення галітозу в порожнині рота пов’язано з активністю грамнегативної мікрофлори. В силу своєї анаеробної природи ці види мікроорганізмів живуть в місцях, недоступних для кисню - глибоко всередині складок слизової оболонки порожнини рота, в зрілому зубному нальоті, в мікротріщинах емалі і дентинних канальцях, ясеневій борозні. Неприємний запах з роту, більш за все, пов'язаний з наявністю патологічних пародонтологічних кишень, каріозних порожнин і нальотом задньої третини язика. Посилюючим фактором більшість фахівців називає знижену секрецію слини. Наприклад, зниження активності слинних залоз вночі є фізіологічно, це являється причиною «застійного ранкового дихання». При недостатньому рівні слиновиділення порушується природне очищення порожнини рота, виникають максимально сприятливі умови для колонізації мікроорганізмів, знижується місцевий імунітет. Причиною зниження салівації можуть бути захворювання слинних залоз, прийом ліків, ротовий тип дихання. Наявність внутрішньоротових конструкцій збільшує кількість важкодоступних для чищення ділянок порожнини рота і, як наслідок, підвищує ризик розвитку галітозу.

Суб’єктивна оцінка неприємного запаху з рота рідко відображає об’єктивну картину. Це зумовлено, з одного боку звиканням ольфакторних рецепторів до власного запаху; з іншого боку – психологічними особливостями індивіда. Вихід один – звертатися до об’єктивних методів оцінки. Є декілька способів щодо об’єктивної самодіагностики:

· Звернутися за допомогою до близької людини (але рідко хто може відповісти прямо на поставлене запитання);

· Взяти тампон, прикласти до задньої третини язика, зволожити його, і через хвилину оцінити на наявність неприємного запаху;

· Очистити флосом (ниткою) міжзубні проміжки і через 40-45 сек оцінити запах.

Актуальність проблеми, попит на лікування галітозу призвели до появи газоаналізаторів – HalimeterTM (Interscan, USA), BreaththronTM (YochidaCo., Japan), Air lift. Ці прилади оснащені високоселективними фільтрами, що дозволяють визначити відсоток сірчистих сполук в слині, ступінь зволоженості порожнини рота, наявність гнилісних бактерій. Однак чутливість фільтрів різних моделей може відрізнятися, наприклад, відсутність селективності по відношенню до віддушок може спотворювати точність кількісної оцінки сірководню. У зв’язку з цим у день тестування пацієнту рекомендують не використовувати ментоловмісні засоби перед візитом в клініку.

Процедура тестування виглядає наступним чином: пацієнт робить глибокий вдих і затримує дихання на весь період часу, протягом якого виробляється взяття проби. Зручність такого приладу полягає і в тому, що він дозволяє проводити оцінку ефективності лікування.

Виявлення причин галітозу.

1. Збір анамнезу, клініко-рентгенологічне обстеження з метою виявлення вогнищ хронічної інфекції. Пам’ятаючи про поліетіологічний характер, плануючи лікування галітозу, слід врахувати всі можливі причини його виникнення. Це необхідно тому, що походження неприємного запаху може бути пов’язаним з одночасною дією декількох факторів. Крім того, це вкрай важливо для прогнозування результатів лікування.

2. Мікробіологічні дослідження. У пацієнтів, що страждають на захворювання пародонту виявляється зв'язок інтенсивності гнилісного запаху з кількістю Treponema denticola, Porphyromonas gingivalis i Bacterioides forsythus. Крім того, спостерігаються суттєві зміни в складі бактеріального нальоту. Приміром, у здорових індивідів S.salivarius є одним з домінуючих видів, при цьому цей вид практично не визначається у пацієнтів з галітозом. У осіб з галітозом виявляється знижений титр Eubacterium strain, Actinomyces strain i Rothia mucilaginosa, при цьому спостерігається збільшення кількості Eubacterium sulci, phylotype Prevotella, phylotype Porphyromonas, Veilonella atypica, і декількох різновидів Fusobacterium. Клінічні спостереження за пацієнтами, що одержали успішне лікування продемонстрували нормалізацію складу мікрофлори. У мікробіологічних тестах проводять спектральний аналіз ротової рідини на наявність анаеробних бактерій, посів бактеріальної культури. Найбільш інформативними виявляються проби, взяті з кореня язика. Мікробіологічні тести дозволяють визначити не тільки склад флори, але й прогнозувати чутливість до препаратів, використання яких планується для проведення лікування. У випадку труднощів при виявленні причини галітозу стоматологом призначаються консультації фахівців з соматичних захворювань: терапевта, отоларинголога, ендокринолога і т.п.

Відправним пунктом лікування галітозу являється проведення курсу професійної гігієни, і при необхідності, санація порожнини рота. Далі пацієнту підбирають засоби і методи індивідуальної гігієни порожнини рота, що включають зубну пасту і зубну щітку, зубну нитку та спеціальну щітку для чищення язика. При наявності зубоясеневих кишень, пацієнту може бути рекомендований іригатор. Пацієнт проходить обов’язкове навчання по використанню засобів гігієни з підбором адекватної техніки чистки зубів. У випадку, коли цих заходів виявляється недостатньо, слід звернутися до антибактеріальної терапії.

Для лікування галітозу зазвичай використовують дві стратегії:

· антибактеріальна терапія,

· засоби, що переводять леткі сполуки в нелеткі форми(наприклад, засоби гігієни, що містять соду бікарбонат).

Результати клінічних спостережень показують, що пролонгований ефект від стоматологічного лікування можна отримати лише звернувшись до антибактеріальної терапії.

Сьогодні найбільш популярними є методики, що забезпечують інтенсивну оксигенацію порожнини рота, оскільки кисень пригнічує, перш за все, анаеробну мікрофлору. Джерелом активного кисню, як правило, є перекисні сполуки. У випадку, коли причиною інтенсивного запаху є захворювання ясен, кисневий гель можна наносити в спеціально виготовлених капах, що будуть покривати ясна. Для оксигенації ділянки язика підходять ополіскувачі, жувальні гумки і льодяники, що містять кисневі компоненти. Серед інших антибактеріальних компонентів для лікування галітозу використовують солі цинку (лактат, ацетат), хлоргексидин, цетилпіридинхлорид. Ці препарати можуть бути використані в складі ополіскувачі для порожнини рота і жувальної гумки.

Для підтримки свіжості подиху пацієнта можна рекомендувати:

· Освіжаючі ополіскувачі для порожнини рота, що не містять алкоголю;

· Зубні пасти з пероксидом карбаміду, які мають здатність виділяти вільний кисень, що запобігає розмноженню анаеробних бактерій;

· Засоби, що містять ментол та / або ефірні олії, наприклад, жувальні гумки без цукру («Орбіт»).

У профілактиці галітозу особливе місце займає стимуляція слиновиділення. Дуже часто виникнення неприємного запаху пов’язано зі зниженим рівнем секреції слини і недостатньою зволоженістю слизових оболонок порожнини рота. Слина механічно змиває бактерії з зубів і розчиняє сірчані сполуки, що викликають неприємний запах, а також сприяє зволоженню порожнини рота. Ефективність застосування жувальної гумки для профілактики та лікування галітозу клінічно підтверджено.

Раціональне харчування також знижує ризик виникнення галітозу завдяки обмеженню надходження легкоферментативних вуглеводів, вживання в їжу достатньої кількості клітковини, свіжих овочів, фруктів і зелені.

Більшості пацієнтів терміни «галітоз», «озостомія», «стоматодісодія», які на медичній мові позначають стійкий неприємний запах з роту, не відомі. Обговорення цієї теми викликає бурю негативних емоцій. Навіть в наш техногенний вік, коли людина навчилася управляти безліччю процесів і технікою, галітоз залишається актуальною проблемою сучасного суспільства. Свіжого Вам подиху!