Ознаки трудового договору та трудової угоди в контексті діючого трудового та цивільного права дуже споріднені, тому важливо для роботодавця розуміти у чому їх принципова різниця.

Основним критерієм, що допомагає зрозуміти принципову різницю є те, що в першому випадку (трудовий договір) предметом угоди виступає жива праця людини, тобто сам працівник, а в другому (трудова угода) – матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру.

Трудовий договір регламентується нормами ст.21-25 КЗпП України.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства,установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За трудовим договором працівник набуває відповідних прав та обов”язків: приймається на роботу (посаду) наказом по підприємству, на підставі власної заяви, у відповідності до штатного розпису підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, соціальні пільги, компенсації; працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, ведеться трудова книжка та інше. У відповідності до цих ознак  це кваліфікується як трудові відносини між працівником та роботодавцем. Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Переважною (відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП) є письмова форма, додержання якої обов’язкове під час організаційного набору працівників; під час укладення контракту; у разі якщо працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; в інших випадках, передбачених законодавством України. У письмовій формі укладається трудовий договір про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також якщо приймаються на роботу неповнолітні. Трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі вважається, що трудовий договір укладено в усній формі. Укладення трудового договору в будь-якій формі оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом про зарахування працівника на роботу. Частина 3 ст. 24 КЗпП передбачає, що трудовий договір вважається укладеним у разі якщо наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. У випадку прийняття на роботу для виконання окремих видів трудової діяльності встановлюються спеціальні правила. Так, прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорії здійснюється переважно на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців регулюється Положенням, затвердженим постановою № 782 Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. Заміщення певних посад відбувається шляхом виборів. Судді місцевих судів обираються або призначаються ВР або Президентом. Прийняття керівника держпідприємства, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, шляхом підписання контракту і призначення його на посаду.

Влаштовуючись на роботу, працівники зобов’язані подати трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити довідку з будинкоуправління (ЖЕК) або сільської ради про останнє заняття, паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилось 16 років, замість паспорта подають свідоцтво про народження. Військовослужбовці, звільнені зі Збройних сил України та інших військових та правоохоронних формувань, створених відповідно до законодавства України, подають військовий квиток.  

Трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк (безстроково) ст.23 КЗпП України. Проте в окремих випадках він може укладатися і на певний строк (встановлений за погодженням сторін) або на час виконання певної роботи. Зокрема, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи, або умов їх виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудова угода регулюється главою 28 Цивільного кодексу України.

Укладається в письмовій формі, сторонами виступають роботодавець та працівник (підрядчик), предметом - матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру. За цивільно-правовим договором, зокрема, за трудовою згодою/договору підряду, яким фактично є  трудова угода, оплачується не сам процес праці, а його кінцевий результат, який обумовлений цією угодою  та оформляється актами виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. У разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Таким чином, вони використовуються для реалізації визначених, найчастіше разових робіт Оподаткування відбувається до вимог чинного законодавства. Працівник в даному випадку не вступає в трудові відносини з роботодавцем на нього не розповсюджується дія колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, соціальні пільги та гарантії підприємства. Під час укладання цивільно-правових договорів процес праці виконавця не регламентується. Підрядник сам організовує свою роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд. У випадку виконання завдання за договором підряду та інших договорів цивільного права процес праці та умови її застосування перебувають за межами зобов'язальних правовідносин. Праця слугує тут лише способом виконання зобов'язань. За цивільно-правовими договорами встановлюється тільки кінцевий термін виконання завдання. Працівник виконує роботи ( надає послуги) на свій ризик.

Аналізуючи викладене доцільно зауважити, що певні переваги цивільно-правових форм найму здебільшого існують для роботодавців. Однак працівникам, котрі можуть спокуситися на дуже незначні переваги цивільно-правових форм найму, слід пам’ятати, що суттєво незахищеними залишаються їх права та інтереси як фактичних виконавців, що погоджуються для роботи за трудовими угодами. Адже у разі виконання цивільно-правових договорів не діють гарантії, пільги, захист прав  які встановлені законодавством про працю України.