Здоров’я – це становище балансу та гармонії життєвих сил організму, а хвороба є результат розладу, або розладу життєвих функцій. Звідси виникає головний принцип китайської медицини: лікувати не окремі органи, а весь організм. Китайці гадають, що хвороба – це порушення балансу життєвих сил.

В китайській медицині поняття органу тіла має досить далекий зв’язок з анатомією. Воно позначає цілую функціональну систему організму, представлену серцем, легкими та т.д. (в сучасній літературі їх прийнято називати орбами). Деякі з органів, які розпізнає китайська медицина – наприклад, «трійний обігрівач» - взагалі не має анатомічного прототипу. В китайській медицині символічна топографія тіла людини, яка складається з «енергетичних», нерозпізнаних на матеріальному рівні органів.

Такі, наприклад, три кіноварних поля (дянь тянь), відповідні місцям накопичення життєвої енергії, ворота життя (мин мень), який знаходиться в області нирок та т.д.

Крім функціональних систем організму китайська медицина придає первісне значення суглобам, зчленуванням та особливо каналам циркуляції енергії «ці», так названим меридіанам (ізин-ман), котрі лише частково співпадають з системою кровообігу та лімфовідтоку (останні рахуються матеріальним аналогом «ці») «Великий тлумачний словник китайських ієрогліфів» пропонує близько 30 різних значень ієрогліфу «ці».

В цілому, ці – це фундаментальна субстанція, яка лежить в основі улаштування всесвіту, де все існує завдяки її змінам та руху.

Фізичні структури нервової системи розглядаються спільно з м’язами та сухожиллями, які також мають свої енергетичні канали. Взагалі тканинам та внутрішній будові тіла в китайській медицині приділяється набагато менш уваги, чим процесам обміну речовин та взаємодії органів.

В давнині існували різні схеми розташування енергетичних каналів в тілі, з часом була вироблена їх єдина класифікація. Розрізняють 12 головних каналів та 12 відгалужених від них, 8 так званих чудесних судин, 15 коллатералей, 12 м’язосухожильних каналів та 12 кожних зон. Система 12 головних каналів (меридіанів) відображає взаємодію 12 внутрішніх органів та створює круговерть енергії та крові, які починаються з каналу легень та до нього повертається.

Голка в руках стоматолога за звичай означає анестетик. Але голкоуколювання - древній метод лікування, який має в своїй основі ідею о том, що введення в визначенні точки дуже тонких, гострих голок окрім іншого може сприяти полегшенню болю.

Принцип, який лежить в основі рефлексотерапії, полягає в тому, що введені в визначенні точки спеціальні голки активують нервові волокна в м’язах. Потім імпульс посилається в центральну нервову систему, яка в свою чергу стимулює викид хімічних речовин, які притуплюють больові відчуття. Клінічні дослідження показали, що голковколювання ефективно при лікуванні контрактури щелеп, а також допомагає контролювати больові відчуття після стоматологічних процедур. Рефлексотерапія може використовуватися разом з "ортодоксальним" лікуванням, наприклад, для ускорення дії анестезії.

Голкотерапія є одним з основних та найбільш давніх методів впливу на круговорот енергії в організмі. Будь яке захворювання або патологічний процес в організмі людини можна розглядати як порушення енергообміну: порушення циркуляції «ці», крові, лімфи, слизу т.д.

 

 

Корекція або лікування проводиться за допомогою голок, які вводяться в тіло людини (в певні точки розташовані на меридіані, о яких говорилося вище). Введення голки в тіло людини може або стимулювати, або подавляти дію певної функціональної системи людини. Таким чином, ми як би «підказуємо» організму, де знаходяться ті або інші «неполадки», включаючи механізми саморегуляції та відновлення.

 

 

Певні проблеми здоров’я, які вказані як покази до рефлексотерапії, дуже часто приводять, як наслідок, до проблем в порожнині рота. Наприклад, захворювання пародонту можуть являтися наслідком захворювання різних органів та систем, таких як: ендокринної системи, кісткової системи, органів травлення та т.д.

 

Показання до рефлексотерапії:

1. Захворювання серця та судин (ішемічна хвороба серця, гіпертонія, синдром вегето-судинної дистонії).
2. Хвороби органів дихання (трахеїт, гострий та хронічний бронхіт, бронхіальна астма у дітей).
3. Хвороби вуха, горла, носу (отит, хронічний риніт, хронічний тонзиліт, фарингіт, гайморит).
4. Хвороби органів травлення (хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний ентерит, хронічний коліт, синдром подразненої товстої кишки, запор, функціональне захворювання органів травлення).
5. Хвороби нервової системи (вертеброгенні ураження периферійної нервової системи: радикуліт, радикуломіємія та т.д., мігрень, невралгія трійникового нерву, стани, які виникли в наслідок гострого порушення мозкового кровообігу, енцефалопатії різного походження, депресійні стани, розлади сну, синдром хронічної втоми та т.д.).
6. Хвороби нирок, сечовивідних шляхів та статевих органів у чоловіків. Гінекологія (нейрогенна дизфункція сечового міхура, цистит, імпотенція; розлади менструальної функції, запальні захворювання жіночих статевих органів неспецифічної етіології, відновлення організму жінки в післяпологовому періоді).
7. Захворювання шкіри (дерматити різної етіології, псоріаз, трофічні виразки, гнійникові захворювання шкіри та т.д.).
8. Ендокринні захворювання (ожиріння, захворювання щитовидної залози, цукровий діабет).
9. Захворювання хребта та суглобів (остеохондроз хребта, сколіоз, артрит, кривошия та т.д.).
10. Реабілітація хворих, які перенесли травми опорно-рухового апарату.

 

Вазогемотерапія – процедура, яку можна віднести до інструментального способу масажу. Механізм фізіологічного впливу, який оснований на нейрорефлекторному впливі на відповідні сегментарні зони з подальшою та загальною реакцією.

Вазогемотерапія є ефективним засобом лікування та профілактики таких захворювань хребта та периферійної нервової системи, як остеохондроз, грижа міжхребтового диску, сколіоз, порушення осанки у дітей та дорослих, а також:

- активізація та нормалізація мікроциркуляції крові та відтоку лімфи;

- зняття «застійних» та запальних вогнищ в організмі незалежно від їх локалізації;

- стимуляція імунної системи;

- оновлення периферійного мікроциркуляторного русла;

- глибока очистка шкіри;

- зменшення об’єму підшкірно-жирової тканини.

 

 

 

 

Акупунктура та припікання – важливі винаходи китайської нації, які відносяться до кланового общинного періоду первісного суспільства, яке виникло у Китаї близько 1700000 років тому назад. Близько 10000 років тому назад Китай вступив до кланового суспільного періоду, який продовжувався приблизно до 2000 р.до н.е. У древній літературі існувало багато легенд о походженні акупунктури та припікання, таких як створення Фу Ксі терапевтичних методів та використанні кам’яних голок та винахід Хаунг Фі акупунктури та припікання. Вищезгадані Фу Ксі та Хаунг Ді є представниками кланової общини первісного суспільства.

В древній літературі згадувалося, що інструменти для акупунктури було зроблено з каменю та називались «біань камінь». Наприклад, в «коментаріях по весняним та осіннім літописам »(550р. до н.е.) є параграф, в якому говориться: «приємна для слуху похвала, яка робить плоху послугу, гірше, ніж неприємна для слуху порада, яка діє як камінь». Фу Квіан у другому столітті пояснював, що «камінь» тут означає біан камінь. Кван Юанкві, який жив близько V – VI сторіччя, відмічав: «біан камінь є древнім пристосуванням для зовнішнього лікування та був відомий під трьома назвами: 1) голчатий камінь; 2) біан камінь; 3) клиноподібний камінь. Фактично всі вони представляють собою одно й те ж. Оскільки в древні часи не було чавунної відливки, голки робились з каміння». Це узгоджується з тим, що кам’яні інструменти широко використовувались в первісному суспільстві. В старому кам’яному віці предки знали, як використовувати скребки для надрізу абсцесу, дренування гною та випускання крові для терапевтичних цілей.

З накопиченням опиту показання для лікування біан каменем поступово зростали. В новому кам’яному віці завдяки покращенню техніки виготовлення каменя древні змогли зробити біан камінь спеціальним інструментом з великим спектром медичного використання. В Китаї голка біан камінь 4,5 цун (1 цун=2,54 см) довжиною була знайдена в руїнах нового кам’яного віку в окрузі Дуолун Внутрішньої Монголії.

На одному кінці вона має овальну форму з напівкруглим краєм, який використовувався для надрізу фурункулів та абсцесів, а на іншому кінці – пірамідальну форму з квадратною основою, яка використовувалась для випуску крові. Ще два біан каменя були знайдені в захороненнях пізнього Нового кам’яного віку в окрузі Різао провінції Шан-донг. Вони мали довжину відповідно 8,3 см и 9,1 см з трьома вістрями та конусоподібними краями, які використовувались для випускання крові та регулювання «ци» кровообігу. Знайдені біан каміння служать вагомим доказом того, що акупунктура виникла ще в первісному суспільстві.

В 12 главі книги « Прості питання» говориться: «Лікування голкою біан каменя виникло на східному узбережжі Китаю, де мешканці жили рибною ловлею, а припікання виникло на півночі , де люди кормились тваринництвом. Оскільки було холодно та вітряно в північних областях, люди повинні були зігрітися вогнем. Живши в таборах та кормлячись молоком, вони часто страждали біллю в черевній порожнині та дискенезією при холоді, який потрібно було лікувати теплом. Шляхом тривалого накопичення досвіду були створенні терапія припіканням та теплим компресом».